Як писав
російський історик М.Карамзін: «Легенда назвала Ольгу Хитрою, церква – Святою,
історія – Мудрою». Дослідимо, чи правий історик.
1. Княгиня Ольга та її реформи.
Повідомлення
учнів: 1 група – княгиня Ольга та її діяльність.
Уривок з поеми
«Княжа Україна»
Тихий, теплий
літній ранок.
Сонце встало.
Вітер спить.
Вийшла дівчина на
річку,
Сіла в човен і
сидить.
Чарівна сама, як
ранок,
Задивилася на
світ…
Білий шум на синіх
хвилях,
На деревах – білий
цвіт.
Любо жити на сім
світі,
Щастя любого
ждучи…
Ах, коли б лише
згадати
Сон, що снився
уночі.
Дивний сон… Якісь
палати,
Лицар в зброї на
коні…
Ліс такий
страшний, таємний.
Поле… Море
вдалині.
Далі хмари, грім,
пожежа,
Плач і стогін
з-під землі.
Лицар-велетень в
кайданах,
Кров на білому
чолі.
І замислилась
красуня…
Згадка в серце їй
вп’ялась…
Нагло шелест…
Обернулась:
Перед нею –
Ігор-князь.
На йому убрання
просте,
Без оздоби, без
відзнак,
Лук з залізними
кінцями,
Збоку стріли,
сагайдак.
Привітався з нею
Ігор
І сказав
перевезти…
Загойдавсь на
хвилях човен
І поволі став
плисти.
І очей не зводить
Ігор:
Що за
дівчина-краса!
Заговорить: думка
– сонце;
Очі – сині небеса.
Хто вона, чия і
звідки,
Князь докладно
розпитав,
А на другий день
по неї
І сватів своїх
послав.
І за князя вийшла
заміж
Проста дівчина з
села
І до смерті вірним
другом
Князю Ігорю була.
(О. Олесь)
- Так, за тодішніми
звичаями, Ольга виконала свій вдовин обов’язок і в пам’яті народній залишилась
взірцем жінки, що шанує пам'ять свого чоловіка, виховує дітей, мудро править
державою.
До Києва княгиня
Ольга потрапила як дружина князя Ігоря влітку 903 р. Вона кохала свого
чоловіка, дбала про виховання сина Святослава. Коли князь Ігор займався
державними справами вона опікувалася господарством та облаштуванням палацу на
схилі Андріївської гори.
У 945 р. повсталі
древляни убили князя Ігоря і княгиня Ольга за це помстилася древлянам. Можливо,
це було жорстоко, але вона повинна була це зробити.
У 945 р. княгиня
Ольга успадкувала владу від загиблого чоловіка, оскільки Святослав був ще
малолітнім. В її руках була влада від великої держави – Київської Русі.
Щоб уникнути нових
повстань і заворушень вона провела реформи, які допомогли б навести лад. Вперше
в історії Київської держави були визначені сроки і розміри збирання данини.
В 946 р. вона
ліквідувала місцеве князювання, поповнювала державну скарбницю цінним хутром
здобутим на державних місцевих угіддях. Правила княгиня Ольга 19 років. Не вела
війн, а займалася реформами з впровадження збирання данини – запровадження
«уроків», «уставів», «оброку», «погостів», «намісників». Двічі побувала в
Константинополі (у 946 та 957 роках) не з флотом і військами, а на чолі мирного
посольства. Підписала союзницький договір з Візантією, а Візантія платила Русі
данину. Княгиня Ольга завжди намагалася вивести Київську Русь на міжнародну
арену, підняти її престиж, прийняла християнство, тому що європейський світ міг
прийняти лише християнську Русь.
У 964 р. передала
владу сину Святославові, відійшовши від державних справ.
З ім’ям княгині
Ольги пов’язано багато легенд, загадок про її походження, хрещення, помсту
древлянам, відносин з імператором Візантії. Без сумніву княгиня Ольга належить
до когорти тих діячів, що залишають в історії народів помітний слід, що гідні
людської пам’яті.
В незалежній
Україні запроваджена почесна державна нагорода – орден княгині Ольги.
У
«Повісті минулих літ» княгиня Ольга постає жорстокою та мстивою на початку
свого правління і мудрою та поважною в останні роки свого князювання.
Запитання:
·
Як би ви
оцінили княгиню Ольгу як політичного діяча: негативно чи позитивно?
·
Яку б
роль ви для себе обрали: обвинувача чи адвоката княгині Ольги?
Заслуховується
декілька точок зору учнів-обвинувачів та учнів-адвокатів княгині Ольги.
2. Князь Святослав – «Запорожець на престолі»
Повідомлення другої групи учнів «Князь – завойовник»
Був це смілий князь-вояка,
Все в таборі проживав.
І ціле життя відважно
З ворогами воював.
Як на кого йшов війною
То казав: «Іду на вас!»
Ненадійно на ворога
Не напав він ані раз.
Звоював він печенігів
І над Волгою хазар –
І Болгарію побити
Кличе його грецький цар.
Але зле вчинив ти, князю,
Що у городі чужім
Ти осів собі й занедбав
Рідний Київ – батьків дім.
Ти сидиш в Переяславці,
А тим часом печеніг
Рідний Київ облягає –
Все валить собі до ніг.
Хоч побив ти печенігів,
Знов вертаєшся в чуже;
Грек згодився з болгарином –
Ждуть зі зрадою тебе.
Хоч помстив ти зраду грека
Й ворогів чимало вбив –
Мусів ти від переваги
Відступати з тих країв.
А стрінувши печенігів,
В лютім бою ти упав,
Ворог з черепа твойого
Мед-вино собі спивав…
Грецький учений Лев Диякон залишив нам такий портрет
князя Святослава: «Він був невеликий на зріст, але дужий, широкий у плечах і з
товстою шиєю чолов’яга, лице в його суворе і недобре, ніс плескуватий, очі
сині, брови густі, вуса – довгі й покуйовджені, борода голена, а голова
обстрижена, - тільки довга чуприна висіла на маківці; у правому вусі дорога
сережка, а зодягнений був у просту білу сорочку – трохи білішу, ніж у дружинників».
Князь Святослав, син Ольги та Ігоря, був київським
князем з 964 по 972 рік.
Святослав брав участь у битві з ворогами, з юних літ
його привчав батько до ратного ремесла, брав на поле бою. Військові походи
бавили його протягом усього життя. Силою зброї він хотів утвердити Київську
державу на світовій арені, забезпечити вільну торгівлю з країнами Сходу,
Болгарією, Візантією, ліквідувати загрозу хозар, печенігів, булгар.
Здійснив кілька походів на Оку і Волгу, розгромив
Хозарський каганат (965).
Організував 60-тисячне військо і пішов на Балкани,
виступивши союзником Візантії у війні з Болгарією. Похід був вдалий, він взяв
80 міст на Дунаї і зупинився в місті Переяславі. Він не раз говорив: «Хочу жити
в Переяславі на Дунаї, тому що він є серединою землі моєї. Адже там усі добра
сходяться…»
Та плани йог не здійснилися. Печеніги напали на Київ,
і він мусив поспішати рятувати його.
Мати його не раз дорікала, що шукаючи чужого він своє
занедбав.
Український історик М.Грушевський писав про
Святослава:
«Сміливий і чесний лицар-войовник, що в усіх поступає
одкрито і сміло, не шукає здобичі, ні багатства, цінить тільки славу воєнну і
для неї одної живе. Се герой княжої дружини, її найвищий ідеал».
А український поет Є.Маланюк так характеризує князя
Святослава: « Як суспільний варяг, Святослав не був ані дипломатом, ані навіть
політиком».
Вчитель: У «Повісті минулих літ» Нестор Літописець пише «чуже шукав, своє
втратив».
Запитання: як би ви оцінили князя Святослава як
політичного діяча: позитивно чи негативно?
Яку б роль ви для себе обрали: обвинуваченого чи
адвоката князя Святослава?
